15 травня, під час Lviv Media Forum 2026 відбулася партнерська дискусія Donbass Media Forum — «3D-виклик: як достукатися до далекої, недовірливої та байдужої аудиторії». Міжнародні експертки та українська медійниця обговорили, як працювати з людьми, які не довіряють медіа, уникають новин або живуть у реальності, про яку суспільство часто воліє не чути.
У дискусії взяли участь південноафриканська журналістка, медіалідерка Хадіджа Патель і фахівчиня із журналістики рішень Мінал Такур. А модерувала розмову українська медіадослідниця та авторка англомовного блогу «Anna from Ukraine» Анна Данильчук.
Як у порядку денному форуму з’явилася тема складних аудиторій – розповіла голова ГО DII-Ukraine та оргкомітету Donbass Media Forum Любов Раковиця.
«Ми запропонували Lviv Media Forum панель про те, як комунікувати зі складними аудиторіями — не лише географічно чи політично далекими, а й тими, з ким загалом важко вибудовувати діалог. Наша мета — знайти неочевидні підходи та інсайти, що допоможуть українським медіа працювати ефективніше», — наголосила Любов Раковиця.
Особливу увагу учасниці дискусії приділили обговоренню роботи з молодою аудиторією та поколіннями, які формуються після великих історичних травм. Так журналістка Хадіджа Патель розповіла про досвід спільних проєктів із людьми, які не зазнали впливу расової дискримінації та сегрегації. Зокрема йшлося про South African Votes 2014 – проєкт, який навчав молодь усвідомлено голосувати.
«Нова Південна Африка — це люди, народжені після 1994 року, які не мають особистого досвіду апартеїду. Тому ми бачимо багато коментарів про те, що так звані “народжені вільними” можуть змінити хід політичної історії країни, — сказала Патель.
Модераторка панелі Анна Данильчук провела паралелі між українським і південноафриканським досвідом.
«В Україні є щось подібне. Після відновлення незалежності у 1991 році з’явилися люди, не травмовані комунізмом, і ми також дуже покладаємо надії на це покоління», — зазначила вона.
Одним із інструментів у роботі зі складними аудиторіями Мінал Такур вважає “журналістику рішень”. Вона наголосила на тому, медіа мають висвітлювати не лише війни й проблеми, а й “підсвічувати” рішення. Зокрема робити це через історії людей.
«Безумовно, війну та руйнування дуже важливо висвітлювати. Але не менш важливо розповідати історії звичайних людей та їхнього повсякденного життя – тих, хто вирішив залишитися. І надзвичайно важливо говорити про стійкість людей, які залишаються, і залучати їх до розповіді. Є історії українських жінок; є історії про те, як українські технологічні стартапи об’єднуються і виробляють дешеві дрони. Україна, на щастя, стала прикладом того, як подібна журналістика може бути джерелом натхнення для інших країн», — зазначила вона.
Головна редакторка сайту «Новини Донбасу» Юлія Діденко, яка долучилася до аудиторії панелі, відзначає: почула від спікерок думку, яку перевірила й завдяки власному професійному досвіду. Важливим є не лише те, що привертає увагу складних аудиторій до медіа. А й те, що цю увагу не відвертає.
«Люди, важкі складні аудиторії, не віддаляються від медіа просто через новини. Дуже часто причина — у наративах, які виключають цих людей із суспільного процесу, не звертають на них увагу або навіть є певною мірою ворожими. Якщо говорити про переселенців чи людей на окупованих територіях, то таке виключення лише посилює фрустрацію і ще більше відриває людей від українського контексту», — зазначила Діденко.
