За понад десять років Donbas Media Forum пройшов шлях від майданчика, створеного насамперед для журналістів Донеччини та Луганщини, до великої загальноукраїнської медійної події. Водночас форум зберіг увагу до тем війни, окупованих територій, регіональних і релокованих медіа та людей, які живуть із наслідками російської агресії.
Напередодні Donbas Media Forum 2026 команда DII-Ukraine поговорила з тими, хто повертається на форум з року в рік у різних ролях — як спікери, модератори, партнери та учасники. Ми запитали їх, як змінювався DMF, чому вони продовжують приїжджати на нього і яке місце форум посідає сьогодні в українській медійній спільноті.
Від нішевого форуму до загальноукраїнської події
Журналіст і медіаексперт Андрій Діхтяренко вперше долучився до Donbas Media Forum ще у 2016 році. Відтоді він узяв участь більш ніж у дев’яти форумах — допомагав з організацією, модерував панелі, був спікером і слухачем.
За його словами, на початку DMF значною мірою був зосереджений на проблемах медіа, які були змушені виїхати з окупованих частин Донеччини та Луганщини, а також на питаннях окупації та інтеграції територій. З роками коло тем і учасників суттєво розширилося.
«Фактично з нішового форуму він виріс у загальноукраїнський івент, загальноукраїнську подію. На мою думку, DMF важливий тому, що, незважаючи на всі ці зміни і трансформації, він зберігає свій фокус: на проблемах війни, окупованих територій і людей, які постраждали».
Одним із наслідків зростання стала кількість подій, між якими учасникам дедалі складніше обирати. Діхтяренко говорить про знайомий постійним відвідувачам DMF “fear of missing out”: неможливість побувати на всіх дискусіях, тренінгах і водночас поспілкуватися з усіма колегами. Водночас серед побажань на майбутнє він називає більше часу для глибоких розмов — можливості не гнатися за кількістю учасників дискусії, а більше думати, стратегувати й обмінюватися досвідом.
Трансформацію форуму спостерігає й Анастасія Руденко, очільниця медіа «Східний варіант» і всеукраїнського видання «Рубрика», координаторка медіамережі «Вікно відновлення»**. Її команда вперше повноцінно долучилася до DMF у ковідний період. Тоді випускова редакторка й очільниця контенту «Східного варіанту» Олександра Ярликова брала участь у студійній дискусії про особливості прифронтових медіа та моделі їхньої стійкості. Відтоді команда щороку повертається на форум у різних форматах.
«DMF щороку стає масштабнішим і глибшим у темах, за які береться. На наших очах відбувається трансформація: від фокусу переважно на східних, прифронтових і релокованих медіа — до глобальніших, екзистенційних питань для всього медіаринку».
Для Руденко цінність форуму полягає не лише в програмі, а й у тому, що відбувається між дискусіями.
«DMF — це точка звірки, магніт, точка біфуркації для багатьох медіа. Будь-яка почута ідея, нетворкінг, якась контроверсійна фраза можуть стати — і в нашому досвіді ставали — поштовхом до нових активностей і нашого посилення».
Місце, де регіональні медіа не почуваються «маленькими»
Окремою рисою DMF його постійні учасники називають увагу до регіональних редакцій.Софія Скиба, виконавча директорка Інституту розвитку регіональної преси, взяла участь щонайменше у чотирьох-п’яти форумах. Свій перший DMF вона пам’ятає як важливий момент професійного переходу від телебачення до онлайн-медіа.
На той час Скиба завершила роботу над програмою пам’яті військовослужбовців, для якої підготувала понад 35 історій. Після емоційно складної роботи їй, за її словами, була потрібна професійна спільнота, яка могла б «підхопити» й допомогти рухатися далі. На форумі вона, зокрема, долучилася до дискусій про гендерну рівність у медіа та мову ворожнечі.
За роки участі Скиба спостерігала, як DMF поступово відійшов від суто «донецького» вектора до значно ширшого порядку денного. Цю трансформацію вона називає органічною.
«DMF нині — це, мабуть, єдиний великий форум, де регіональні медіа різного типу перебувають у центрі п’єси. Тут люди з редакцій, де працюють по дві-три людини й одна людина одночасно є директоркою, авторкою, операторкою та SMM-ницею, не почуваються меншовартісними чи „маленькими“ на тлі більших медіа. Навпаки».
Водночас форум для неї — не лише можливість отримати нові професійні знання. Його роль полягає у спільному пошуку відповідей на проблеми, які окремій редакції можуть здаватися винятково її власними.
«Для мене він радше про те, щоб викристалізовувати спільні шляхи розв’язання проблем і розуміти: те, з чим ти стикаєшся у своїй маленькій редакції, насправді є спільним викликом для багатьох».
А на запитання про те, що вона хотіла б змінити у форумі, Скиба має відповідь, яка водночас нагадує про його походження: «Я б хотіла провести DMF у Донецьку. Розумію, що це блакитна мрія. Але якщо говорити про те, що я справді хотіла б „покращити“, то саме це».
Наживо — особливо важливо
Отар Довженко, креативний директор Lviv Media Forum, спостерігав за DMF від початку його існування, а постійним учасником став у 2023 році. На медійних конференціях, говорить він, йому складно залишатися просто слухачем: якщо він не модерує і не виступає, то активно використовує можливості для нетворкінгу.
Саме поєднання великої кількості тем із можливістю особисто зустрічатися з колегами він називає однією із сильних сторін DMF. Особливої ваги це набуває під час повномасштабної війни, коли можливостей для великих професійних зустрічей стало менше.
«Зустрічатися наживо й обмінюватися думками, досвідом, болями та рішеннями — мегаважливо, особливо в час, коли обставини намагаються нас атомізувати, розкидати по своїх закутках, залишити в чотирьох стінах. Це, зокрема, дає нам шанс спілкуватися не лише в соцмережах, адже формат спілкування в соцмережах і спокуса так званого „срачу“ є вкрай токсичними для медійної спільноти».
Довженко також відзначає підхід команди DMF до формування форуму разом із партнерами, які можуть долучатися до підготовки, пропонувати теми та ідеї.
«Команда форуму на всіх етапах пропонує партнерам долучатися, радити, пропонувати свої ідеї, дослухається до порад. Це супердемократична практика, яка викликає повагу».
Форум, який продовжує змінюватися
Роман Кіфлюк, представник International Media Support (IMS), долучився до роботи з DMF після знайомства з головою оргкомітету форуму Любов’ю Раковицею. Перші зустрічі були присвячені обговоренню можливих напрямів, панелей і спікерів. Відтоді він не пропускав форумів і спостерігав за їхнім розвитком не лише як учасник, а й як партнер.
«За ці чотири роки можу відзначити, наскільки DMF виріс як інституційно, так і тематично. Нині це найбільша подія року в медіасекторі, і цей статус непросто підтримувати. Щороку DMF стикається з новими і складними викликами, але ці випробування роблять і подію, і організаторів тільки сильнішими».
Досвід постійних учасників показує різні сторони Donbas Media Forum. Для когось це передусім місце для нетворкінгу, для когось — простір для глибоких і часом складних професійних дискусій, можливість побачити, що проблеми окремої редакції насправді є спільними для багатьох медіа. Водночас упродовж років форум розширював тематику й аудиторію, не відмовляючись від питань, із яких починався: регіональних і релокованих медіа, війни, окупації та людей, яких вона торкнулася.
Donbas Media Forum 2026 відбудеться 8–11 жовтня у Києві.Цьогорічна тема форуму —«Я_МЕДІА: людина — для людини — про людину». У центрі програми буде людина — як автор і авторка медіаконтенту, його герой чи героїня та аудиторія. Форум традиційно об’єднає журналістів, редакторів, медіаменеджерів, представників громадського сектору та міжнародних партнерів для розмови про виклики, з якими сьогодні працюють українські медіа.
