Керівниця ДІІ про фінансову стійкість редакцій під час війни

Керівниця ДІІ про фінансову стійкість редакцій під час війни

Фінансування за умов війни

   Ще за два тижні до початку повномасштабного вторгнення ми опитали понад 70 регіональних журналістів щодо їхніх потреб у разі ескалації. Так ми з’ясували, що у половини редакцій не було плану дій на випадок надзвичайної ситуації та стабілізаційного фонду,  був великий запит на підтримку можливої релокації, засоби захисту та зв’язку, тренінгову підтримку (тренінги з безпеки). Якщо казати мовою цифр, то 60% опитаних потребували допомоги в організації релокації; серед інших потреб  60% назвали засоби зав’язку; 56% - засоби особистої безпеки; 49% - навчання з безпеки. 

    У травні ми проведемо повторне опитування, щоб зрозуміти, як змінилися запити. Адже вперше ми опитували журналістів ще до початку повномасштабного вторгнення Росії.

   Ключова зміна у комунікації з донорами після 24 лютого — зараз вони проявляють гнучкість щодо своїх проєктів в Україні  і вже, щонайменше, місяць пропонують конкурси на заміну тих, які були скасовані через війну, тому медіа цілком можуть отримати цю підтримку вже.

    Окремо хочу зазначити високий рівень комунікації донорських організацій, коли ще в січні та лютому вони почали розсилати листи з питаннями щодо плану менеджменту ризиків, поради, гарантіями щодо поточних проєктів, пропозиціями щодо їхньої модифікації тощо. Це допомогло не нагнітати паніку, проте змушувало замислитися. Знаю, що деяких колег саме ці листи змусили чи не вперше задуматися про можливу ескалацію, і про те, що щось треба робити.

Ще одна важлива річ - донорські організації виявилися дуже гнучкими, і це було дуже важливо відчувати: під час кризи, коли війна, все летить шкереберть, все руйнується, а ти, як керівник, відповідаєш за велику кількість співробітників, яких не можна кинути та яким требна проблемах. Донорам важливо розуміти, що ви не тільки рятуєте свій проєкт, а що маєте глобальну мету та робите успіхи. 

    Зараз наша сила в єдності. Варто об'єднуватися, створювати спільні проєкті, працювати разом та допомагати один одному, адже це теж може стати сильною стороною в комунікації з партнерами, це може дозволити більшим медіа підтримати менші. Наприклад у нашої редакції зараз є потреба в контенті з Запорізької області (куда зараз виїжджають люди з Маріуполя), Харківської, Дніпропетровської, тощо. Тож ми партнеримося зі ЗМІ з цих регіонів: замовляємо їм створення відео та текстового контенту, залучаємо їхніх співробітників, тощо. Для них це є фінансовою підтримкою в скрутні часи, для нас - можливість розширити аудиторію та створювати оперативніший, унікальний контент, та підтримати колег.

   В Україні дуже важливо відчувати, що ми не сам на сам з росією у цій війні. За нашею спиною стоять потужні країни- партнери. Так само нам, представникам громадського сектору, працівникам медіа важливо відчувати підтримку наших організацій - партнерів. Це дуже важливо і зараз і у майбутньому. а дати хоч якусь впевненість з одного боку. З іншого боку, ви, як медіа, відповідаєте перед аудиторією, а в нашому випадку перед аудиторією, яка з самого початку опинилась в найважчий ситуації, з огляду на плани рф щодо розширення  псевдореспублік в адміністративних межах Донецької та Луганської областей, за якими активно стала працювати російська пропаганда. Тож ми не мали права залишити нашу аудиторію без контенту. У цих умовах було  важливо відчувати підтримку наших партнерів.

   З нашого досвіду, як би не було зараз важко медіаорганізації, у своїх заявках донорам та комунікації все одно важливо показувати свою силу, як медіа в цей час, а не лише наголошувати