Вибори в ОРДЛО: перебіг кампанії та її підсумки для реінтеграції

Вступ

Відповідно до “Кодексу належної практики у виборчих справах”, ухваленому Венеціанською комісією у 2002 році, виборча спадщина Європи спирається на  п’ять засад виборчого права: загальність, рівність, вільність, таємність і безпосередність.

Аналізувати політичний процес на території, підконтрольній організаціям “ЛНР” та “ДНР”, на відповідність цим засадам не є доцільним - ситуація на цих територіях не відповідає трьом необхідним умовам  для реалізації цих засад, а саме:

• дотримання основних прав людини ( свобода слова, зборів і асоціацій, тощо);
• виборче право має бути досить стабільним і захищеним від партійно-політичних маніпуляцій;
• існування ряду процесуальних гарантій, особливо в питаннях, що стосуються організації виборів.

Політичний процес передачі символічної політичної влади органи управління самопроголошеної республіки та представники Російської Федерації називають виборами. Він є цікавим з точки зору перегрупування у лавах російської адміністрації на Донбасі, що відображає зміни сфер впливу у політичному керівництві Росії та політики відносно підконтрольних їй районів України на Донбасі.  

Організація “виборів”

Політичний процес на непідконтрольних територіях Донецької області стартував 31 серпня 2018 року після загибелі у результаті скерованого вибуху лідера організації “Донецька народна республіка” Олександра Захарченко.  Про наміри провести “вибори” восени 2018 року неоднарозово заявляло керівництво організації “Донецька народна республіка”. Проте на початку серпня представники провладного руху “Донецька республіка” публічно запропонували на рік продовжити повноваження “голови “ДНР” та “депутатів” парламенту “ДНР”.

Після вбивства Захарченко

Після вбивства Захарченко Органи самопроголошеної влади “Донецької народної республіки” та “Луганської народної республіки” 7 вересня ухвалили рішення про проведення 11 листопада “виборів” “голів республік”, а також депутатів “народних рад”.

Заяви про наміри провести “вибори” на непідконтрольних територіях викликали негативну реакцію з боку посадових осіб Європейського союзу, США та України. В ЄС заявили, що оголошені “вибори” суперечать "духу і букві Мінських угод, в яких містяться конкретні положення, що стосуються організації місцевих виборів в цьому регіоні".

Спецпредставник Державного департаменту США у справах України Курт Уолкер заявив: “Якщо слідувати логіці мінських документів і відновлення контролю України над цими територіями, то ці утворення повинні зникнути. Так що організація “виборів” - нелегітимна дія сама по собі”.

Другий президент України, представник країни в Тристоронній контактній групі Леонід Кучма припустив, що рішення про проведення “виборів” у так званих "ДНР/ЛНР" може поставити під загрозу Мінський процес.

Зміна влади

Рішення самопроголошених органів влади про проведення “виборів” хронологічно співпало з появою нового виконуючого обов’язки керівника організації “ДНР” - Дениса Пушиліна. Він став переможцем у непублічній боротьбі за владу із командою Захарченка, яку уособлював голова так званого міністерства доходів та зборів “ДНР” Юрій Тимофеєв на призвіще “Ташкент”.

До свого призначення Пушилін очолював так звану народну раду “ДНР” та представляв це утворення на Мінських переговорах. Пушилін - єдиний реальний претендент на владу, який жодного разу публічно не заявляв про свій намір брати участь у “виборах” та претендувати на посаду Захарченка. Для російської сторони він є набагато прогнозованішим, ніж інші претенденти.

На території окремих районів Луганської області, які зараз знаходяться під контролем Російської Федерації (так звана “Луганська народна республіка”) формальна зміна влади відбулася ще в листопаді 2017 року. Тоді, внаслідок військового путчу, попередній керівник утворення Ігор Плотницький втік до Росії, а виконуючим його обов’язки було призначено голову місцевого “міністерства державної безпеки” Леоніда Пасечніка. Для його призначення довелося навіть змінювати “конституцію” “ЛНР”.

Імітація виборчого процесу - є спробою легітимізації самопроголошеної влади для місцевого населення, яке, за даними соціологічних досліджень, залишається скептично налаштованим щодо майбутнього територій в статусі невизнаних республік та воліє інтеграції до визнаних держав: України або Росії.

Обмеження участі у “виборах”

Після загибелі Захарченка про свої наміри боротися за посаду голови “ДНР” заявили кілька публічних та достатньо впізнаваних осіб.  Але всі вони не були допущені до участі у “виборах”.

Колишнього керівника батальйону “Восток” Олександра Ходаковського, за його словами, російські прикордонники не пропустили на територію Донецької області.

Центральна виборча комісія “ДНР” не зареєструвала одного з лідерів проросійських протестів у Донецьку Павла Губарева для участі у виборах голови “ДНР” на підставі, нібито, поданих ним недійсних підписів на його підтримку.

Колишній голова “міністерства оборони” “ДНР” Ігор Хакімзянов, який мав намір балотуватися за підтримки місцевої комуністичної партії, постраждав внаслідок вибуху, який пролунав під час партійного з'їзду.

Противники проведення “виборів” за таким сценарієм стикаються із тиском.

3 листопада було зірвано мітинг противників такої організації виборчого процесу Пушиліна. Організатора мітингу депутата “народної ради “ДНР” Олександра Смекаліна було затримано.

Організація “виборів”

Для оцінки рівня маніпуляцій під час “виборів” “народної ради “ДНР” та голови цієї організації порівняємо цей процес із виборами до Верховної ради України 2012 року та виборами Президента України 2010 року.

За оцінками Державної служби статистики України кількість наявного населення Донецької області на 1 січня 2013 року становила 4 млн 375 тис. осіб.

За даними Донецького обласного управління статистики чисельність наявного населення всієї області на 1 вересня 2018 року становила 4 млн 179 тис. осіб.

Управління статистики “ДНР” повідомляє, що кількість наявного населення на підконтрольній організації території на 1 вересня 2018 року становить 2 млн 291 тис. осіб. Це становить трохи більше половини довоєнного населення Донецької області.

Дійсну кількість населення об'єднаного Донбассу із Луганською та Донецькою областями наразі проблематично встановити.  Останній перепис населення в Україні проводився в 2002 році. В Україні зареєстровано 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб із захоплених Росією регіонів. Проте значну кількість з них становлять пенсіонери, які мешкають на непідконтрольній території, але отримують статус ВПО для того, щоб зберегти власні пенсійні виплати.

24 жовтня 2018 року рішенням Центральної виборчої комісії було сформовано склад виборчих комісій. Згідно з ним на виборах будуть працювати 408 дільниць.

На президентських виборах 2010 року в Донецькій області було відкрито 2510 виборчих дільниць, а на парламентських 2012 року -  2444 виборчі дільниці. Враховуючи, що зараз на непідконтрольній території Донецької області мешкає приблизно половина довоєнного населення, відповідно, і кількість виборчих дільниць має становити половину від довоєнних показників - приблизно 1200. Проте, з відкритих джерел організації “ДНР” стало відомо, що їх кількість майже в 3 рази менша і становила 408.

Подібна ситуація із значним скороченням кількості виборчих дільниць є і в Луганській області. На 1 березня 2014 року (до початку бойових дій) населення Луганської області, за даними обласного управління статистики, складало 2 млн 236 тис. осіб.

На виборах президента у 2010 році в області було створено 1483 виборчі дільниці. На виборах парламенту 2012 року - 1492.

За даними управління  статистики, підконтрольного “ЛНР”, станом на 1 жовтня 2018 року на території, де планували проводити вибори до самопроголошеного органу влади, мешкає 1 млн 461 тис. людей - тобто приблизно дві третини від довоєнної кількості.  Цю кількість людей обслуговували 316 виборчих дільниць - менше ніж третина від довоєнної кількості. Тобто на підконтрольній бойовикам території Луганської області кількість виборчих дільниць скоротилася майже у 3 рази.

Скорочення кількості виборчих дільниць може свідчити про наступне:

• різке зниження кількості виборців;
• наявність фінансових складнощів організації “виборів” (немає достатньо ресурсів для організації достатньої кількості дільниць);
• прогнозована вкрай низька явка на “виборах” як наслідок високого рівня внутрішнього протесту місцевих мешканців та не сприйняття ними будь-яких виборів, як реального процесу конкуренції та легальної боротьби за владу.    

Результати “виборів”

Центральна виборча комісія “ДНР” повідомила, що загальна кількість виборців - 1 млн 694 тис. 850 осіб.  З них на виборчі дільниці прийшли 1 млн 357 тис. 575 осіб. Явка становила, за даними угруповання, 80,1% виборців.

Це значить, що на кожній дільниці у середньому проголосували  3327 осіб. На виборчих дільницях, за інформацією “ДНР”, працювали 6086 осіб - це майже 15 осіб на кожну дільницю у середньому.

Тобто на одну дільницю загалом прийшлося 3327 виборців.

Виборча комісія організації “ЛНР” повідомила, що у виборах нібито взяли участь 872 тис. 905 осіб. Тобто якщо разрахувати -  у середньому на одну дільницю прийшлося 2762 виборця.

Це надвисокий показник для України. Зазвичай на виборах дільниця із понад 2000 виборцями вважається великою. Кількість таких дільниць обмежена.

Переможцем виборів в Донецьку прогнозовано оголосили Дениса Пушиліна. За нього нібито проголосували 60,86% виборців.

До “народної ради” “ДНР” пройшло 2 рухи, які були допущені до виборів: “Донецька республіка” - 72,38% та “Вільний Донбас” - 26,02 %.

У Луганську нібито переміг Леонід Пасічник - за нього проголосували 68,3% виборців. До місцевої “народної ради” потрапили два рухи, які були допущені до виборів: “Мир Луганщині” - 74,12%, “Луганський економічний союз” - 25,16%.

Якщо допустити, що для отримання бюлетеня на дільниці та голосування необхідно хоча б 3 хвилини (на перевірку особи, заповнення документів, видачу бюлетеня, самого голосування) та одночасно проголосувати можуть 6 осіб, то можна підрахувати, що за час роботи виборчої дільниці (12 годин, з 8:00 до 20:00) реально проголосувати змогли б менше половини виборців за умови, що комісія працювала без перерв та потік виборців не спинявся ані на хвилину та голосування було б проведене за всіма технічними правилами (голосування по одній людині, лише у кабінці, ретельна перевірка голосуючих перед отриманням бюлетенів).

Не складно разрахувати, що за цей час на території неконтрольованих районів Донецької області в середньому на дільниці могли проголосувати майже 1440 людей, або майже 587 тис. 520 виборців загалом на всіх 408 дільницях.

За інформацією “ЦВК ДНР” вдома проголосували 72 879 осіб тобто приблизно 178 осіб на дільницю, більше 5% відсотків від заявленої кількості виборців, що є вкрай високим та неприродним показником.

Виборча комісія організації “ЛНР” повідомила, що у виборах ніби взяли участь 872 тис. 905 осіб. Тобто, якщо разрахувати, то у середньому на одну дільницю прийшлося 2762 виборця.

Реальна явка, за оцінкою “Донецького інституту інформації”, була значно нижчою, ніж заявлена представниками самопроголошеної влади.

Реакція представників української влади

Невизнані вибори стали чи не першою подією на непідконтрольній території, яка мотивувала представників української влади синхронно напряму звернутися до громадян, що мешкають за лінією розмежування.

Частина представників українських органів влади напередодні “виборів” заявили про кримінальну відповідальність для учасників та організаторів цих “виборів”.

«Правоохоронні органи України виявляють усіх організаторів та учасників цих псевдовиборів, і вони будуть неминуче притягнуті до кримінальної відповідальності», - заявив голова Ради національної безпеки та оборони України Олександр Турчинов.

Голова Служби безпеки України Василь Грицак нагадав про кримінальну відповідальність для учасників виборчих комісій.

Заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій і переселенців України Георгій Тука, заявив про збір інформації про пересічних учасників цих виборів і деяких переселенців, які нібито будуть брати участь у виборах.

Напередодні 11 листопада на одному з пропускних пунктів з непідконтрольною територією з'явилася реклама нібито від імені Служби безпеки України з погрозами позбавити соціальних виплат учасників виборів. СБУ відхрестилася від цієї реклами, назвавши її ініціативою волонтерів.

Президент України Петро Порошенко обмежився закликом ігнорувати “вибори”.

Висновки

Звіт Спеціальної моніторингової місії  Організації з безпеки та співробітництва у Європі засвідчує, що деякі мешканці непідконтрольної території відчували, що вони вимушені брати участь в цих “виборах”, щоб не мати проблем з отриманням зарплати та соціальних послуг.

Представники української влади заявили, що результати цих “виборів” не мають жодних юридичних наслідків та не будуть визнані.

Дії української влади не є послідовними. Так, з одного боку вона не визнає “вибори”, а з іншого лякає санкціями не тільки організаторів, але й учасників. Це не сприяє відновленню довіри до органів влади з боку мешканців непідконтрольної території, які опинилися під тиском з двох боків і від них вимагають публічних проявів лояльності та лякають наслідками.

Це дискридитує зусилля з формування іміджу української держави, як правової та суперечить положенням Стратегії інформаційної реінтеграції окремих територій на Сході України, згідно з якою, зокрема: “Україна – це справедлива держава, у якій панує принцип верховенства права і закону, але також і моральний принцип справедливості: українська держава бере до уваги і розуміє обставини, в яких опинилися жителі непідконтрольної території Донецької та Луганської областей внаслідок конфлікту”.

В цій ситуації доцільно:

• Міністерству інформаційної політики та Міністерству з питань тимчасово окупованих територій та ВПО: активізувати інформаційну кампанію з метою донести до громадян України по обидві сторони лінії зіткнення інформацію щодо юридичної нікчемності результатів цих “виборів” та особливостей їхньої організації, які не дозволяють вважати їх виборчим процесом, проведеним за стандартами;
• Міністерству внутрішніх справ, Службі Безпеки України, Донецькій та Луганській військово-цивільним адміністраціям: недопущення кримінального переслідування пересічних громадян, які під тиском були змушені голосувати; роз’яснення від посадових осіб України, кого саме вони збираються притягати до відповідальності за організацію “виборів”;
• медіа-організаціям та публічним персонам (лідери думок): апеляція до раціонального та відсутність погроз у закликах ігнорувати “вибори” (“ігноруючи вибори ви наближаєте час повернення нормального життя”).