Півроку після захоплення. Як працює промисловість в «ДНР» (аналітичний звіт)

Як починалась блокада

Пройшло майже півроку, як непідконтрольна частина Донецької області живе поза українською економікою. 1 березня 2017 року представники «ДНР» ввели зовнішнє управління на підприємствах непідконтрольної території, які до цього працювали в українському юридичному полі. Приводом для цих дій стала блокада вантажного залізничного сполучення через лінію розмежування, розпочата з січня 2017 року окремими активістами та представниками політичних партій та сил.

У відповідь Указом Президента України №62/2017 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» тимчасово було припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Так зване «зовнішнє керівнивцтво» «ДНР» було введено на 43 підприємствах - здебільшого це підприємства металургійної та видобувної галузі, що були тісно пов’язані з українською економікою. Більша частина цих підприємств входить до структури компанії «СКМ» Ріната Ахметова.

Керівництво «ДНР» заявляло, що місце українського ринку займе російський і це дозволить компенсувати збитки. І дійсно, після введення «зовнішнього керування» на приватних підприємствах вони опинились в структурі підприємства з російським корінням «Внешторгосервис». Колишний керівник «Ради національної безпеки» «ДНР» Олександр Ходаковський стверджує, що це підприємство зареєстроване в Південній Осетії. Ця республіка є невизнаною більшістю країн світу, за виключенням деяких, в тому числі Російської Федерації.

За півроку нове керівництво мало час вивчити ситуацію та визначити шляхи постачання сировини та реалізації продукції, проте поки зарано говорити про вирішення проблеми. Промисловість на непідконтрольній території переживає глибоку кризу, яка врешті може призвести до зміни її структури.

Проблеми вугільної галузі

У 2016 році «ДНР» оцінювала видобуток вугілля на непідконтрольній території в більше, ніж 12 мільйонів тонн. Ця цифра формувалася з об’ємів видобутку приватних шахт та державних шахт, які взяла під свій контроль організація «ДНР».

Зараз приватні підприємства перейшли під контроль «Внешторгосервиса». Про планові показники видобутку на цих шахтах достеменно нічого не відомо, але «Міністерство вугілля та енергетики «ДНР» публікує планові цифри видобутку на підконтрольних підприємствах. Протягом 2017 року вони коливалися в межах 450-700 тисяч тонн, що відповідає минулорічним показникам. Це приблизно 6-7 мільйонів тонн на рік. Скільки вугілля видобувають реально, «міністерство» не повідомляє. Крупні споживачі вугілля на непідконтрольній території - це Старобішевська та Зуївська теплові електростанції. В 2014 році ці станції спожили 2.7 та 2.1 мільйона тонн вугілля відповідно. Зараз вони працюють не на повну потужність.

В кінці травня 2017 року заступник «міністра вугілля та енергетики «ДНР» Олександр Федоров в ефірі телеканалу «ЮНІОН» заявив, що Старобешівська ТЕС зараз працює на 50%, а Зуївська ТЕС на 33%. Обидві теплові електростанції знаходяться на непідконтрольній території. У компанії «ДТЕК», якій належить Зуївська ТЕС, повідомили, що це приблизно відповідає її минулорічному завантаженню в червні, але набагато менше ніж в довоєнний період. Збільшення обсягу виробленої енергії можливо при активізації економіки.

Шахти Донбасу традиційно працювали на український ринок, який після припинення економічних зв’язків став для них недоступним. Внутрішній ринок на непідконтрольній території не в змозі спожити такий об’єм вугілля. Єдиний вихід - це експорт вугілля до Російської Федерації і з її допомогою до третіх країн.

За даними антикризового штабу української компанії «ДТЕК» щомісяця на територію Росії з території непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей вивозять біля 200 тисяч тонн вугілля. Частина вугілля залишається в Росії, а частина йде на експорт через порт на річці Дон у Ростові. Далі вугілля відправляють до країн Середземноморського та Чорноморського басейнів.

Такі обсяги вивозу вугілля не дають змоги зберегти об’єм видобутку на доблокадному рівні. Росія - один з найбільших виробників вугілля у світі. Реалізовувати вугілля з українського Донбасу її компанії можуть лише виконуючи соціальну та політичну функцію підтримки влади «ДНР», ризикуючи потрапити під санкції та ділячись власним ринком.

Росія має порівняно обмежену потужність вугільних терміналів портів в Азово-Чорноморському басейні, найбільш придатному для експорту вугілля з Донбасу, якої, втім, достатньо для експорту принаймні частини об’ємів антрацитового вугілля з захоплених підприємств.

За інформацією російських профільних ЗМІ, станом на 1 січня 2013 року проектні потужності вугільних терміналів морських портів Росії становили 91 мільйон тонн на рік, в тому числі в Арктичному басейні - 13,5 мільйонів тонн, в Балтійському - 20 мільйонів тонн, в Азово-Чорноморському - 11,5 мільйонів тонн, в Далекосхідному - 46 мільйонів тонн.

Для порівняння, на 3 підприємствах компанії «ДТЕК», захоплених на території Донецької та Луганської областей («Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», шахта «Комсомолець Донбасу») за 2016 рік видобули 8 мільйонів тонн вугілля.

В Тамані заплановано будівництво потужного технічного комплексу з розвантаження вугілля і залізної руди з показником перевантаження 25 мільйонів тонн на рік, але проект планують завершити лише в 2021 році.

За останні півроку російські порти Азово-Чорноморського басейну значно збільшили об’єми обробки вугілля. Обробка вугілля та коксу навалом в порту Ростова-на-Дону за 7 місяців поточного року збільшилася на 46,7% - до 1 мільйона 345 тисяч тонн.

У порту Таганрогу за 6 місяців року обсяг перевалки вугілля зріс на 33,4% - до 383.2 тисяч тонн. Обсяг перевалки вугілля в порту Азов за 7 місяців виріс в 2,1 рази - до 457 тис. тонн (майже 110%). Приріст цього показника співпав з періодом економічної блокади непідконтрольної території.

Ліквідація шахт та екологічні загрози

За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за серпень, станом на початок 2017 року на тимчасово неконтрольованій українською владою території знаходилося 97 шахт всіх форм власності.

На території Донецької області всього знаходиться 77 шахт всіх форм власності. На території, що контролюється українською владою, знаходиться 22 шахти. На неконтрольованій території області знаходиться 55 шахт. З них на 34 шахтах здійснювалися заходи з їхньої ліквідації. Ці шахти планували ліквідовувати ще у довоєнні часи, щоправда тоді у влади були ресурси на підтримку їх роботи та поступове закриття.

Зараз представники самопроголошеної влади не мають фінансових можливостей підтримувати роботу цих підприємств. В умовах гострого дефіциту бюджету головна ціль - зробити максимально прибутковими перспективні шахти і швидше скинути з них баласт неприбуткових. За відсутності дотацій є намагання побудувати міні-копію російської вугільної видобувної галузі, яка є практично на 100% приватною. Різке припинення роботи шахт без реалізації необхідних технічних заходів загрожує підтопленнями, забрудненням питної води та техногенними аваріями.

Представники міністерства вугілля та енергетики організації «ДНР» заявляють, що не допустять аварій та виконують всі необхідні роботи. За їхньою інформацією, на непідконтрольній території Донецької області 22 нерентабельних вугільних підприємства мають бути реструктуризовані і законсервовані з передачею в управління спеціалізованому підприємству «Донбассуглереструктуризация».

За інформацією міністерства «ДНР» станом на 1 липня 2017 року на реструктуризацію і консервацію вже передано 18 нерентабельних вугільних підприємств. Розробляються гідрогеологічні прогнози і рекомендації, щодо ситуації в районах ліквідованих шахт, згідно яких визначають оптимальні схеми водовідливів, що мають виключити можливість підтоплення.

Представники «ДНР» заявляють, що в цьому питанні їм допомагають інститути Російської Федерації спільно з місцевим академічним науково-дослідницьким та проектно-конструкторським інститутом гірничної геології, геомеханіки, геофізики та маркшейдерської справи та проектним інститутом «Донгіпрошахт». На підставі цих прогнозів вже визначено шахти, на яких необхідно обладнати захисні водовідливні комплекси. Ці прогнози виконані по Донецьку, Горлівці, Макіївці та Єнакієвому.

Представники міністерства «ДНР» повідомляли, що для 10 шахт, які закриваються, буде побудовано 6 водовідливних комплексів. Комплекси побудують для шахт ім. Калініна і ім. Леніна в Горлівці, а також шахт «Булавинська», «Ольховатська», «Червоний Профінтерн», «Червоний Жовтень» в Єнакієвому. Представники самопроголошеної влади повідомляють про початок будівництва водовідливного комплексу на шахті «Ольховатська». Устаткування мають завозити з Росії. На шахтах, де не планують будувати водовідливних комплексів, демонтують та вивозять обладнання для використання на інших об’єктах.

Проблеми металургії

Зараз під контролем «ДНР» знаходяться Єнакіївський, Донецький, Макіївський металургійні заводи, декілька коксохімічних заводів. Донецька металургія традиційно працювала на експорт. В умовах міжнародної ізоляції неможливо проводити легальні експортні операції. Російський ринок перенасичено металом власного виробництва. Традиційні ланцюги отримання сировини для металургії з боку підконтрольної українській владі території перекриті. Вона в обмеженій кількості поступає з Росії. Українське підприємство «Укрпромзовнішекспертиза» повідомляло про поставку близько 430 тисяч тонн концентрату і окатишів невідомого виробника з Росії на Єнакіївський металургійний завод.

Відсоток металургії в загальному об’ємі реалізованої продукції знижується у порівнянні з довоєнним періодом. В червні міністерство економічного розвитку «ДНР» повідомляло, що за 2017 рік металургійне виробництво та виробництво готових металургійних виробів склало 14.9% від загального об’єму реалізованої промислової продукції. Для порівняння, на підконтрольній території Донецької області за січень-травень 2017 року частка підприємств металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів у загальному об’ємі реалізованої промислової продукції становила 46,6%. До війни в економіці об’єднаної Донецької області частка металургії становила третину та приносила більше половини валютної виручки від експорту.

Соціальні наслідки блокади

Формально робітників захоплених підприємств не звільняють. Представники «ДНР» створюють юридичні клони взятих під зовнішнє управління підприємств. Як правило, вони називають їх однаково «Внешторгсервис» та привласнюють порядковий номер. Робітникам пропонують написати заяву про перехід на роботу до цього підприємства. Нова адміністрація перераховує заробітну плату в російські рублі за курсом 1 гривня до 2 рублів.

На перший погляд в житті людей нічого не змінюється, окрім того, що підприємства втрачають збут та багатьох відправляють у відпустки до того часу, коли ситуація із збутом буде вирішена.

Українські компанії, які втратили контроль над своїми підприємствами звільняють своїх працівників. Тільки у компанії «ДТЕК» у період з 13 по 30 березня було звільнено майже 36 тисяч працівників. З них тільки 302 було працевлаштовано на підконтрольній українській владі території. З огляду на високий рівень безробіття та зниження обсягів виробництва, серед працівників посилилась агітація на вступ до лав незаконних збройних формувань.

Як Російська Федерація допомагає «ДНР»

18 лютого 2017 року Президент Російської Федерації Володимир Путін підписав Указ № 74 «Про визнання в Російській Федерації документів та реєстраційних знаків транспортних засобів, виданих громадянам України та особам без громадянства, які постійно проживають на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей України». Росія стала визнавати документи, видані «ДНР». Мешканці Донецької та Луганської області мають на території Росії преференції з продовження міграційного обліку, для цього їм не треба виїжджати з території країни.

Для допомоги у подоланні наслідків блокади у березні було створено інтеграційний комітет «Росія - Донбас». Діяльність комітету спрямована на посилення процесів гуманітарної, соціальної, культурної інтеграції непідконтрольних районів Донбасу та Російської Федерації.

До комітету входять представники громадських організацій, адміністрацій «ДНР» і «ЛНР», представники окремих суб'єктів Російської Федерації. Координатором комітету є депутат Державної Думи Російської Федерації Андрій Козенко. Засідання комітету проходять регулярно.

В рамках роботи комітету в березні була заснована компанія «Центр економічної взаємодії республік» (ЦЕВР). Цю компанію планують використовувати для встановлення зв'язків між підприємствами Криму і підприємствами Донбасу. Компанія зареєстрована в Криму за російським законодавством. Одним з її засновників є організація «Російська громада Криму». Нею керує член Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації Павло Цеков.

Фінансова система «ДНР»

Окремі районі Донецької та Луганської області не визнані жодною державою. Тому на їх території не працює жоден банк окрім створеного «ДНР» республіканського банку. Підприємства непідконтрольної території можуть вести зовнішньоекономічну діяльність лише з російськими партнерами за допомогою «Центру міжнародних розрахунків», що працює у Російській Федерації. ЦМР має зв’язки з «Центральним республіканським банком» та «Державним банком Луганської республіки».

Російський постачальник має відкрити рахунок у цій установі, або разрахунки можливі через зареєстроване у невизнаній Південій Осетії підприємство, у якого є рахунки в ЦМР. Нещодавно Сполучені штати Америки ввели санкції відносно цієї установи.

Також, як зазначалось, була заснована компанія «Центр економічної взаємодії республік» (ЦЕВР). Можливо вона буде альтернативою банку “Центр міжнародних розрахунків”, за допомогою якого зараз підприємства на непідконтрольній території торгують з Російською Федерацією.

Торгівля з організацією «Луганська народна республіка» вважається зовнішньоекономічною діяльністю. «Центральний республіканський банк» важко вважати повноцінним банком. Споживачам банк поки не надає навіть послуг з кредитування. Скоріше це фінансова установа з контролю за обігом грошей.

Збитки від блокади для України

За даними Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області внаслідок захоплення українських підприємств на Донбасі протягом квітня - червня 2017 року Державний бюджет України недоотримав близько 110 мільйонів гривень та місцевий бюджет - близько 125 мільйонів гривень.

За інформацією Донецької обласної адміністрації за 2016 рік на захоплених підприємствах було виготовлено продукції на суму 47.4 мільярди гривень, до бюджетів всіх рівнів було сплачено 1.2 мільярди гривень.

За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за 7 місяців 2017 року Україна вдвічі збільшила імпорт антрацитового вугілля, в тому числі з території Російської Федерації.

У 2016 році на енергетичні підприємства потрапили 1287 тисяч тон імпортної вугільної продукції. У тому числі з:

Південно-Африканської Республіки - 434 тис. тонн;
Російської Федерації - 715 тис. тонн;
Республіки Польща - 138 тис. тонн.

За 7 місяців 2017 року в Україну імпортували 1741 тисяч тонн, у тому числі з:

Південно-Африканської Республіки - 190 тис. тонн;
Російської Федерації - 1433 тис. тонн;
Республіки Польща - 119 тис. тонн.

Висновки

Представникам самопроголошеної влади в окремих районах Донбасу та Російській Федерації поки не вдалося побудувати нормальну банківську систему, яка вкрай необхідна для розвитку за умов ринкової економіки.

Базові галузі для довоєнної Донеччини вугільна та металургійна перебувають у глибокій кризі. Природно, що в умовах війни та невизнаності цих територій навряд можна говорити про побудову новітнього виробництва чи надходження інвестицій у наявне.

Російська Федерація здійснює заходи щодо підтримки «ДНР», але вони є недостатніми для відновлення виробництва або його підтримки на «доблокадному» рівні. Продовження ізоляції буде сприяти деградації промисловості. Вже зараз металургія перестала бути головною статтею поповнення бюджету «ДНР».

Розрив економічних зв’язків вдарив і по українській економіці, але в короткостроковій перспективі цей вплив виявився не таким значним. В даному випадку необхідні дослідження щодо довгострокового впливу цієї ситуації на українську економіку.

Явними бенефіціарами введення так званого зовнішнього управління на підприємствах Донецької області є російські логістичні та посередницькі структури.