Фото Анни Філімонової/ZAXID.NET
6 листопада у Львівському палаці мистецтв відбулася дискусія «(Не) публікувати? Документальне фото в час війни» в межах виставки World Press Photo 2026. До обговорення долучилася журналістка, членкиня Комісії з журналістської етики та координаторка Кластера релокованих медіа DII-Ukraine Анна Мурликіна.
Разом із нею участь у дискусії взяли фотограф Юрко Дячишин, фотожурналісти Єфрем Лукацький та Роман Балук. Модерував розмову медіаексперт Отар Довженко.
Учасники обговорили етичні межі документування війни, право суспільства знати про наслідки російської агресії та право постраждалих на приватність. Зокрема, йшлося про публікацію фотографій загиблих і поранених, отримання згоди на поширення чутливих зображень, захист дітей та відповідальність редакцій за ухвалені рішення.
Анна Мурликіна наголосила, що важливо розрізняти документування воєнних злочинів і використання шокових фотографій заради емоційного впливу на аудиторію.
«Комісія журналістської етики два критерії бачить при вирішенні питання, публікувати чи не публікувати: перше — це документування, друге — це емоційний вплив. За стандартами, ми маємо думати саме про документування, фіксацію того, що відбувається, і лише це дає підстави для публікації фото, де є кров, оголене тіло або тіла загиблих людей», — пояснила вона.
За словами Анни Мурликіної, журналістські стандарти передбачають обережне ставлення до публікації фотографій постраждалих, особливо коли йдеться про людей, які ще не надали згоди на використання їхніх зображень, або про загиблих, чиї родичі ще не отримали звістки про смерть близьких.
«Ми не можемо публікувати фото постраждалих, поранених людей без їхньої згоди. Ми не можемо публікувати тіла загиблих до того, як їхні рідні дізналися про те, що їхні близькі загинули. Ми маємо уникати великої кількості фотографій із загиблими тілами в одному матеріалі, однотипних фото. Достатньо однієї фотографії, щоб передати, зафіксувати трагедію, яка сталася», — зазначила журналістка.
Водночас учасники дискусії визнали, що під час роботи на місцях російських обстрілів дотримання всіх рекомендацій може бути складним. Фотографам часто доводиться ухвалювати рішення за лічені секунди, а редакціям — оцінювати суспільну значущість кадрів і можливі наслідки їхньої публікації.
«Професійні стандарти вимагають при вирішенні питання щодо публікації фото з місць трагічних подій керуватися суспільним інтересом. Проте в чому саме полягає суспільний інтерес – часто це субєктивна оцінка редакторів», – пояснила складність питання Анна Мурликіна.
Вона звернула увагу на необхідність реагувати на звернення людей, які після публікації фотографій відчувають, що їхню приватність було порушено.
«Можна по-різному показати горе і по-різному показати людину, яка переживає це горе. Кожен фотограф це знає. Важливо також реагувати post factum. Якщо людина, яка прийшла до тями і побачила ці фото, вважає, що її особисті емоції набагато важливіші, ніж те, що про них дізнався світ, і звертається до редакції або до фотографа з проханням видалити це фото, то редакції мають дослухатися», — наголосила вона.
Окремою темою стало висвітлення трагедій, у яких постраждали діти. На думку Анни Мурликіної, журналісти мають враховувати не лише суспільний інтерес до таких фотографій, а й довгострокові наслідки їхнього поширення для самих дітей.
Також учасники обговорили роль професійної критики та комунікації всередині журналістської спільноти. Анна Мурликіна зауважила, що непублічна розмова між колегами іноді може бути ефективнішою за публічні звинувачення.
«Можна просто звернутися до людини і поговорити. От цього, на жаль, у нас немає, і ми взагалі не практикуємо», — зазначила вона.
Дискусія відбулася в межах супровідної програми міжнародної виставки World Press Photo 2026, яку вперше представили у Львові.
Експозиція об’єднує роботи переможців одного з найвідоміших світових конкурсів фотожурналістики та документальної фотографії.
Виставку можна відвідати у Львівському палаці мистецтв до 22 листопада. Її організували Odesa Photo Days Festival, Інститут стратегії культури та Львівський палац мистецтв за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
Детальніше про дискусію читайте в матеріалі ZAXID.NET «Публікувати чи ні? Як показувати війну й не завдавати болю».
