Різноманітність, рівність та інклюзивність у медіа як імператив для процесу відновлення та реконструкції України | DMF 2024 На початку дискусії модераторка заходу, телеведуча та голова правління громадської спілки «Ліга Сильних» Уляна Пчолкіна, закликала писати та говорити про людину, її професійні якості, а не про інвалідність.
Відповідаючи на питання, чому ЮНЕСКО взялося за тему рівності та інвалідності в Україні, радниця з комунікацій та інформації штаб-квартири ЮНЕСКО Ірмгард Касінскайте-Буддеберг зазначила, що у світі зростає кількість людей з інвалідністю. Якщо раніше їх було 10%, то зараз цей показник становить 15–16%, а в деяких країнах навіть більше. За її словами, в Україні приблизно 17 тисяч осіб щомісяця додаються до переліку людей з інвалідністю.
Вона підкреслила важливість порушення питання рівності людей з інвалідністю у ЗМІ, щоб відкрити дискусію та залучити різних стейкхолдерів для покращення якості життя.
«ЗМІ спроможні проводити розслідування, досліджувати, представляти нові аспекти щодо інвалідності й демонструвати різноманіття представників суспільства, де інвалідність є частиною соціуму, а люди з інвалідністю мають такі ж права, як і всі інші члени суспільства», — зазначила Ірмгард Касінскайте-Буддеберг.
Вона представила розроблений ЮНЕСКО практичний посібник із рівноправності людей з інвалідністю та їхнього представлення у ЗМІ. Посібник звертається до журналістів, редакторів і операторів та закликає враховувати принципи інклюзії, прав людини, різноманіття й висвітлювати питання, пов’язані з інвалідністю, справедливо та чітко.
Представниця ЮНЕСКО підкреслила, що питання інвалідності не має бути чимось надмірним, що потрібно додавати до редакційних політик ЗМІ, а має стати природним елементом будь-чого, оскільки воно стосується значного відсотка населення.
На практиці принципи інклюзивності у медіа втілює «Суспільне». Наталія Гарач, членкиня Наглядової ради «Суспільного» в галузі захисту прав осіб з особливими потребами, нагадала, що на національному мовнику вже давно є переклад жестовою мовою та субтитри. У планах — збільшення кількості доступного аудіоопису.
«Інституційна безбар’єрність — це не тільки про фізичний доступ до приміщень, але й про культурну рівність та інклюзію всередині компанії. Ми працюємо над тим, щоб зробити середовище комфортним для всіх, незалежно від їхніх можливостей чи потреб. Це стосується як співробітників компанії, так і нашої аудиторії», — зазначила вона.
Олександр «Терен» Будько, ведучий YouTube-проєкту «Відвал ніг», додав, що з ростом аудиторії проєктів про інклюзивність зростає кількість тих, хто розуміє надважливість доступності громадського простору для всіх.
Софія Скиба, виконавча директорка онлайн-медіа «Перший Криворізький», каже, що для її редакції робота з доступністю контенту та робочого місця для журналістів була природним процесом. У редакторки є родичі та знайомі з інвалідністю, тому забезпечення доступності контенту було принциповим завданням. Проте технічні рішення, які могли б зробити контент доступним для всіх, залишаються дорогими.
«Дуже хочеться це робити, але це неймовірно дорого. І як медіаменеджери ми маємо озвучувати ці питання перед приватним сектором, державою та донорами. Ці інвестиції дуже потрібні, але вони ніколи не будуть окупними», — додала Софія Скиба.
Максим Забєля, головний редактор газети «Рідне місто» з Мирнограда на Донеччині, також зазначив, що інклюзія вимагає додаткових коштів. Журналісти з його редакції, які релокувалися в безпечніші регіони, не мали на новому місці необхідного обладнання, яке допомагало їм працювати вдома.
«Це виклик, який фінансово дається нам дуже непросто. Тому я на 100% приєднуюсь до колеги в тому, що сподіваюсь, що донори, враховуючи серйозний підхід, який вони демонструють до теми інклюзії в українських медіа, продовжать надавати підтримку, зокрема у сфері навчання працівників медіа та грантового фінансування, яке б допомогло системно втілювати ці проєкти», — розповів Максим Забєля.
Представлений ЮНЕСКО посібник для медіа він назвав максимально практичним та корисним. Він не лише інструктує, як комунікувати з великою частиною аудиторії, але й дозволяє проаналізувати, чи правильно медіа висвітлюють питання інклюзії.
«До 24 лютого 2022 року ми переважно підходили до теми людей з інвалідністю з позиції медичної чи благодійної. Ми розповідали історії людей, які мали серйозні вади зі здоров’ям і потребували нашої допомоги. Але ми не здійснили еволюційного переходу до розгляду цієї теми з погляду прав людини, як це роблять світові медіа», — пояснив він.
За його словами, повномасштабне вторгнення змусило медіа переосмислити питання інвалідності. Велика кількість бійців, які повернулися з фронту, мають не лише видимі поранення. Тому ЗМІ повинні зосередити свої зусилля на коректному висвітленні тематики людей з інвалідністю.
«Людей з інвалідністю не треба відокремлювати чи жаліти», — зауважила Ольга Герасим’юк, голова Нацради з питань телебачення і радіомовлення.
Вона наголосила, що раніше українське суспільство було «суспільством без людей з інвалідністю», оскільки такі люди часто залишалися невидимими. Проте ситуація значно змінилася.
«Хочу сказати, що попри всі труднощі, які нам доводиться долати, ситуація дуже серйозно змінилася», — підсумувала Герасим’юк.
Зараз Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення може захищати права людей з інвалідністю, притягуючи до відповідальності тих, хто вживає мову ворожнечі до людей з інвалідністю, і впроваджує відповідне законодавство. Нацрада може вимагати від медійників підтвердження того, що вони забезпечують доступ для людей з інвалідністю до ефірів, впроваджуючи субтитри або жестову мову. Але всього цього замало. Тому Ольга Герасим’юк вважає за потрібне продовжувати просвітницьку роботу, щоб питання людей з інвалідністю не висвітлювалися в окремих рубриках, а людей з інвалідністю не залучали б до ефірів виключно тоді, коли мова йде про інвалідність. Більш того, український досвід у питаннях впровадження рівності та інклюзивної буде цікавою для європейських партнерів.
Самі люди з інвалідністю хочуть не поблажливого, а справедливого ставлення. Уляна Пчолкіна наголосила на тому, що мала досвід працювати ведучою новин на рівні з людьми без інвалідності.
“Мені хочеться конкуренції, а не ексклюзивності”, — каже вона, і закликає запрошувати на етери людей за їхніми професійними якостями і знаннями.
