Алгоритми видачі повідомлень в Facebook можуть впливати на громадську думку в Україні - Мацука

Алгоритми видачі повідомлень в Facebook можуть впливати на громадську думку в Україні - Мацука

Інтерв'ю голови правління громадської організації "Донецький інституту інформації" Олексія Мацуки "Авто Радіо" (Маріуполь).

Ведучий - Доброго дня, друзі. В ефірі програма «Маріуполь today», програма, де ми обговорюємо важливі для Маріуполя та регіону теми. Гість нашої студії сьогодні – журналіст, голова правління громадських організацій «Громадське телебачення Донбасу» та «Донецький інститут інформації» Олексій Мацука. Здрастуйте.

Олексій Мацука - Добрий день.

Ведучий - Олексію, мабуть, одразу до питань перейдемо. Не будемо марнувати часу. І перше питання. Сьогодні Донецький інститут інформації провів в Маріуполі тренінг для журналістів щодо ролі ЗМІ у розповсюдженні життєво важливої гуманітарної та аналітичної інформації. Теми безпосередньо пов’язані з конфліктом в нашому регіоні. Який головний меседж ви привезли? І чому навчали медийників?

Олексій Мацука - Проблема в тому, що сьогодні дуже багато навколо нас різної інформації є в суспільстві і про конфлікти, і про наслідки конфлікту, і про те, як вирішувати складні ситуації, в яких опинились люди. І існує дуже багато різних рекомендацій від організацій, від гуманітарних місій.

Ведучий - Міжнародних чи яких?

Олексій Мацука - В тому числі міжнародних і місцевих організацій. Питання в тому, як журналісти можуть збирати всі ці дані, їх класифікувати і видавати в ефір на своїх телеканалах, радіо або в газетах для того, щоб люди могли більш глибоко розбиратись, де є корисна інформація, де отримувати гуманітарну допомогу, як її отримувати, чому саме ці організації роблять цю допомогу, чому ОБСЄ працює в тому вигляді, в якому воно працює у нас на Донеччині сьогодні, які функції ОБСЄ (наприклад, що це лише спостереження) і так далі. Тобто дуже багато сьогодні з’явилось в регіоні таких організацій-гравців, які після початку збройного конфлікту є нашим ландшафтом постійним навколо нас. І журналістам важливо, на наш погляд, вміти розбиратись у різницях, тонкощах роботи цих міжнародних організацій.

Ведучий - Тема врегулювання конфлікту на Донбасі залишається однією з пріоритетних в інформаційному просторі. Чи достатньо зусиль журналістська спільнота сьогодні докладає до поширення ідеї дипломатичного врегулювання ситуації на Сході?

Олексій Мацука - Ми знаємо, що президент України Петро Порошенко і прем’єр-міністр Володимир Гройсман декларують політико-дипломатичний шлях вирішення конфлікту. Більш того, саме в Мінських угодах запропоновано такий шлях, не військовий шлях, не атакування або інший спосіб вирішення конфлікту. Тому політико-дипломатичний шлях визнається як єдиний шлях для вирішення конфлікту не тільки в середині України, але і на Заході серед партнерів нашої країни. Але в той же час дуже мало інформації в медіа щодо того, що таке політико-дипломатичний шлях вирішення конфлікту, що таке компроміси, що таке діалоги, де шукати можливості для комунікації з людьми в нашому суспільстві, з тими людьми, які не погоджуються з певними речами, які існують підстави і платформи для пошуку порозуміння в першу чергу в середині нашого українського суспільства щодо майбутнього Донбасу. І тому журналісти – це один з способів, щоб пояснити широкій громадськості, що ж таке політико-дипломатичний шлях вирішення конфлікту. А це пошук компромісів і пошук можливостей домовлятися, в тому числі з міжнародною спільнотою про те, які існують способи і тиску на Росію, і запровадження нових санкцій для того, щоб все ж таки конфлікт було завершено.

Ведучий - На ваш погляд, яка проблема або тема буде головною для Донбасу цього року? Взагалі, зміниться вона?

Олексій Мацука - Тема для нашого регіону, як і останні чотири роки, - це безпека громадян, людей, які знаходяться с «сірій» зоні, на окупованих територіях. Ви знаєте, що сьогодні на окупованих територіях практично неможливо виконувати функції правоохоронним органам повноцінно, що ці території контролюються збройними угрупованнями, підтриманими Російською Федерацією. І сьогодні там зовсім немає дотримання прав людини. І найбільш жахливе, що можна уявити в європейській країні в 21-му сторіччі, коли люди відчувають себе незахищеними, коли вони в такому стані знаходяться вже чотири роки. Тому тема номер один – це повернення безпекового фактору на Схід України. Але як це зробити? В цьому задіяні не тільки військові, не тільки Служба безпеки України, в цьому мають бути задіяні також цивільні, громадські організації і місцеві органи влади і міжнародні громадські організації. Наприклад, як поводитись людині, яка знаходить міни у себе на шляху десь у «сірій зоні» або як поводитись, коли до нас приїжджають певні групи товарів з непідконтрольної території в якості контрабанди, або як поводитись з впливом російської пропаганди на наше суспільство, тому що інформація також відноситься сьогодні до безпеки. І права людини також відносяться до безпеки.

Хочеться, щоб люди відчували себе захищеними по всіх цих напрямках. І це, звичайно, питання номер один. Але, якщо цим будуть опікуватись виключно військові, то я не думаю, що це буде повноцінно. Маємо про це думати на всіх рівнях нашого життя сьогодні, в тому числі і в журналістському середовищі. Тому що для безпеки контенту, щоб наш контент не відчував впливу, маніпуляцій, дезінформації або впливу пропаганди, яку пропонують сьогодні з Російської Федерації, маємо працювати, як журналісти, в першу чергу над собою.

Ведучий - Сьогодні в Україні і на Донеччині набуло розвитку таке явище, як громадянська журналістика, тобто активна участь громадян у процесі збирання, аналізу та поширення інформації. Чи можна взагалі говорити в даній ситуації про визначення «журналістика»? Як бути з професійними стандартами журналіста?

Олексій Мацука - Сьогодні відбувається емансипація журналістики, коли ми виходимо за традиційні рамки журналістики, коли журналістикою могли займатись виключно люди з фаховою освітою або ті, хто працює в офіційно зареєстрованих засобах масової інформації. Сьогодні, коли є таке явище, як Фейсбук, соціальні мережі, кожен може відчути на собі, що означає бути медіаперсоною. Я не можу сказати «журналістом». Щоб бути повноцінним журналістом, необхідно мати навички, професійні стандарти і так далі.

Ведучий - Як блогери.

Олексій Мацука - Але кожна людина може відчути на собі окремі риси того, як працює журналіст. Це популярність. Сьогодні в Ютюбі можна відкрити канал і бути популярним блогером за рахунок того, що транслювати певні меседжі в певному вигляді, певну риторику.

Ведучий - Але вони там свою думку висловлюють.

Олексій Мацука - По-перше, це своя думка. По-друге, це не є професійною журналістикою, тому що професійний журналіст – це стандарти. І якщо ми говоримо про професійне заняття журналістикою, то це конфліктно-чутливе висвітлення, це неприпустимість вживання матерних слів, наприклад, або «гарячих» слів, це і аналіз ситуації з точки зору певної методології, збору інформації. Тому необхідно розрізняти блогерство, громадянську журналістику і професійну журналістику. Але з урахуванням того, що сьогодні ми маємо велику кількість технічних засобів для розповсюдження інформації, інколи виникає плутанина, що блогер стає нібито журналістом. Насправді, важливо розрізняти. Тому що є такі негативні явища в суспільстві, як анонімні акаунти, коли ви не знаєте, кому належить той чи інший акаунт в Фейсбуці або ВКонтакті. Людина може бути вигадана. І ми не знаємо, який насправді є інтерес розповсюджувати ту чи іншу інформацію. Хочу навести приклад. Була ситуація в республіканській партії США нещодавно, коли один з топ-блогерів Твитера був в друзях у багатьох діячів-республіканців. Нагадаю, що Дональд Трамп є республіканцем. Це зараз правляча партія в США. І було виявлено, що один з таких акаунтів (цю людину ніхто ніколи не бачив, але вона була популярна саме серед республіканської партії) адмініструють з Російської Федерації. Тобто є подібні випадки, коли створюються акаунти анонімні або з фейковими, вигаданими іменами. І коли людина не може верифікувати, тобто підкреслити, що «я дійсно знаю, що це Іван Петров, Сидоров і так далі, але мені подобається, що він пише», задумайтесь, які мотиви у людини и навіщо вона це пише. Журналістика не дозволить такого зробити, тому що журналістика завжди має автора. ЗМІ завжди зареєстроване, має ліцензію і несе відповідальність за те, що розповсюджує. Тому довіра до журналістики більш пріоритетніша, ніж довіряти анонімним блогерам в Фейсбуці або в Твітері.

Ведучий - Про довіру. Як ви оцінюєте рівень довіри аудиторії до такої інформації в цілому?

Олексій Мацука - Я вчора бачив дані соціологічного дослідження про те, що 24% громадян України отримають новини з Фейсбуку, тобто з соціальної мережі. Це і є ¼. Це може мати дуже негативні наслідки, тому що ми знаємо, що Фейсбук видає інформацію за певним алгоритмом.

Дані: Київський міжнародний інститут соціології на замовлення ГО «Детектор медіа». Всеукраїнське опитування громадської думки щодо протидії російській пропаганді та медіаграмотності. Польовий етап дослідження тривав із 5 по 21 лютого 2018 року. Загалом у рамках дослідження було проведено 2043 інтерв’ю з респондентами, які проживають у 110 населених пунктах України.  Вибірка репрезентативна для дорослого населення, яке постійно проживає на території України, не проходить військової служби й не перебуває у в’язницях або медичних закладах (лікарнях, медичних інтернатах). До вибірки не включалися території, які тимчасово не контролюються владою України, — АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей. Повні дані тут

Тобто на ваші очі попадаються спершу повідомлення, які Фейсбук визначає як нібито пріоритетні для вас, за вашим інтересом або за категорією ваших друзів. Якщо в мене в друзях будуть, наприклад, лише громадяни Нігерії, то я буду бачити в першу чергу новини Нігерії. Але до мого реального життя це не має відношення, тому що з громадянами Нігерії я міг познайомитись десь на курорті в Шарм-ель-Шейху, наприклад. Тому треба бути дуже обережними до таких алгоритмів Фейсбуку і все ж таки шукати інформацію в зареєстрованих засобах масової інформації, і особливо знати, хто власник цих засобів масової інформації.

Якщо засіб масової інформації приховує інформацію, хто володіє ним, або людина не може самостійно через Гугл розібратися, кому належить телеканал «Х» або «Y», то це вже є ознакою того, що треба подумати, чи варто довіряти каналу або засобу інформації, який приховує інформацію про власника. Тому що в даному випадку канал, який приховує, скоріше за все буде використовуватись власником цього каналу як засіб маніпулювання і впливу на свідомість людей, які отримують цю інформацію. Тому що не секрет, що великі бізнесмени відкривають власні канали в Україні виключно з однією метою – вплив на громадську думку і формування порядку денного особливо перед виборами.

Ведучий - Так як їм потрібно. Перед медіа, як і перед іншими сферами діяльності суспільства, стоять певні виклики. На вашу думку, про які головні виклики для місцевих медіа, регіону ми можемо говорити зараз?

Олексій Мацука - Головний виклик – це фінансування. Є багато джерел для фінансування незалежних медіаорганізацій. Наприклад, це може бути реклама прозора. Це може бути підписка, абонентська плата, участь у грантових програмах і отримання субвенцій від різних або грантових міжнародних організацій, або міжнародних урядових структур, або навіть від наших українських, вітчизняних організацій. Але цих грошей не вистачає. І найбільш важливе для сьогоднішніх медіа – це мати фінансову стабільність для того, щоб сплачувати прозору зарплату своїм співробітникам, щоб журналісти були захищені соціально, мали соціальні пакети захисту і так далі. І якщо журналіст буде мати достатню зарплату, достатні гарантії для роботи, він не буде брехати, не буде шукати матеріалів для джинси, не буде домовлятися з політиками про чорнуху, не буде розміщувати певні маніпуляції і так далі, а буде працювати дійсно журналістом за фахом і за тими критеріями, які ми маємо в кодексі журналістської етики. Якщо ми вирішимо питання з фінансуванням ЗМІ, ми вирішимо питання з якісною інформацією. І тут важливо розуміти нашим слухачам, що саме вони мають формувати бюджети медіа.

Саме через те, що ви отримуєте ці новини, ці статті, повідомлення, будь-які інші результати роботи журналістів, це має бути оплачуване. І якщо не ви, глядачі, слухачі і читачі, будете оплачувати, то цю роботу будуть оплачувати, на жаль, політики, олігархи, бізнесмени в інтересах власних, в суто політичних або бізнес-інтересах. І тому важливо усвідомити, що, якщо мешканці Маріуполя скинуться по 10 гривен на місцевого громадського мовника, який буде працювати як незалежне ЗМІ за стандартами, з етикою, конфлікт-чутливо, без перегибів в один чи інший бік, то, можливо, буде шанс сформувати в Маріуполі громадського мовника, який зможе задовольняти потреби аудиторії в інформуванні цієї аудиторії по таких напрямках, як суспільно важливі речі – це бюджет міста Маріуполя, благоустрій міста, розкриття фейків, які розповсюджуються певними категоріями політичних рухів і маніпуляторів і так далі. Тому не жалкуйте. Якщо бачите десь заклик до формування громадського мовника, громадського медіа, витратьте п’ять хвилин, щоб дізнатись, хто замовник, хто за цим стоїть, і ще три хвилини, щоб з власної банківської картки перерахувати 10-20-30 гривен на підтримку такого проекту. Якщо він дійсно відповідає принципам і засадам етичної журналістики, а цьому навчають в Маріупольському державному університеті на кафедрі журналістики, де вже не один рік є кваліфіковані програми підготовки кадрів молодих журналістів. Сьогодні ця кафедра є єдиною точкою підготовки професіоналів у всій Донецькій області після початку окупації міста Донецька, де була кафедра на філологічному факультеті. Тому сьогодні Маріуполь є в авангарді підготовки донецької школи журналістики.

Ведучий - Питання сьогодні щодо діяльності ЗМІ як регіону, так і країни. Яким чином журналісти все ж таки можуть бути ефективними і впливовими в процесі побудови миру?

Олексій Мацука - Це дійсно важливе питання. Журналісти можуть це робити. Звичайно, що від журналістів не залежить рішення політиків. І від нас не залежить рішення того, хто винуватий в подіях на Сході, тобто Володимира Путіна. Але ми можемо, наприклад, знизити рівень токсичності у власному контенті. Мається на увазі, що ми можемо не використовувати образливі слова по відношенню до певних категорій населення. Ми можемо не шельмувати певні аудиторії. Ми можемо не використовувати мову ворожнечі в наших замітках, в наших повідомленнях. І ми можемо бути більш конфлікт-чутливими до тих людей, які страждають кожного дня від обстрілів, від того, що вони стали вимушеними переселенцями, надавати більше слів, більше можливостей саме тим, хто є сьогодні уразливими категоріями. А цих уразливих категорій у нас дуже багато. Ви знаєте, що півтора мільйона громадян має статус внутрішньо переміщених осіб. Це означає, що люди вимушені їхати за пенсіями. Вони вимушені стояти в чергах на проїзд в Донецьк додому. Вони вимушені жити під постійними підозрами з боку «ДНР», що вони їздять сюди, на українську частину Донецької області, підконтрольну, що там нібито певні речі відбуваються. Тому важливо журналістам сьогодні якби проникнутися проблемами звичайних громадян і дати більше можливостей цим громадянам виступати в медіа і доносити ті переживання і ту психологічну атмосферу, в якій перебувають півтора мільйони наших співгромадян.

Ведучий - Це майже всі питання. Мабуть, ще одне, без нього ніяк. Як вам наше вічно туманне місто? Вам повезло, мабуть. Хоча сьогодні неймовірно сонячна погода всупереч прогнозам синоптиків.

Олексій Мацука - Що я можу відзначити. Коли я приїжджаю в Маріуполь, у мене новий гастротур, коли ми споживаємо і дивимось, що нового місцева кухня пропонує. Минулого разу (це було рік тому) ми були тут з колегами. Ми були там, де автостанція на виїзді з міста. Там, наприклад, ряжанку і сметану купували. Дуже нам сподобалось. Потім на узбережжі ми їли чебуреки з шоколадом. Незвичайно було побачити такі чебуреки. Цього разу ми знайшли вегетаріанську кухню, яка нещодавно тут з’явилася. І нас вразило те, як тут місцеві мешканці відкрили цей бізнес, як за рахунок гранту від ООН намагаються створювати таку здорову кухню і їжу. Не буду рекламувати.

Ведучий - Це модно.

Олексій Мацука - Так. Але цей тренд і до Маріуполя доходить. Це позитивно, тому що це одне з великих міст в Україні. Тому ми за ознакою гастротуру можемо сказати, що місто дуже динамічно розвивається. І сьогодні у всіх цих місцях, де ми все це коштували, є черги, свій попит, велика аудиторія, хто цим користується. Тому по спостереженням за гастротуром хочу сказати, що Маріуполь в лідерах по Східній Україні, по пропозиціях, які я тут побачив. І другий момент, який я помітив. Коли я жив в Донецьку, і ми приїжджали сюди інколи, то завжди була різниця у повітрі. Тут відчувалась більш важка атмосфера повітря. Але сьогодні, коли я виходжу з потяга і тут знаходжусь, я можу сказати, що атмосфера вже не така тяжка, тобто не так важко переживати мені, коли я зараз приїжджаю з Києва, наприклад. Тому що я переїхав з Донецька в Київ в 2014 році. Я переселенець ще. І мені здається, що зараз дихати стало нібито трішки легше.

Ведучий - А давно були?

Олексій Мацука - Я в Маріуполі кожного року-півроку буваю. Але цього разу і минулого разу тих запахів, які були 2012-го, 2013-го року, вже менше.

Ведучий - Це сьогодні як в тій пісні «Ветер с моря дул». Може, тому?

Олексій Мацука - Може. Але хочеться вірити, що певні зрушення в цьому напрямку є. Я говорив з міським головою Бойченком. І він розповідав історію, що насправді багато років була тенденція до забруднення, і було забруднення. І вирішити екологічні питання Маріуполя за рік, за два неможливо, тому що має бути стратегія переоснащення і так далі. Це окрема тема. Але мені здається, що щось в екологічному напрямку робиться.

Ведучий - Декілька печей зупинили, але вони розвиваються.

Олексій Мацука - І мені здається, що результати ми помітимо. Я сподіваюсь, що помітимо. Тому що для нас і для людей з Донбасу є проблема з екологією нашого району.

Ведучий - Були у нас тумани прямо в центрі. Нема зараз, і це дуже радує. Що ж, ще раз дякую за відверту розмову. Я ще раз представлю нашого гостя - журналіст, голова правління громадських організацій «Громадське телебачення Донбасу» та «Донецький інститут інформації» Олексій Мацука. До побачення.

Олексій Мацука - Дякую. До побачення.

0