Імплементація Мінських домовленостей в програмах кандидатів на пост Президента України

Імплементація Мінських домовленостей в програмах кандидатів на пост Президента України

Вступ

3 лютого завершився процес реєстрації кандидатів на пост Президента України. Всього участь у перегонах беруть 44 кандидати.

Питання встановлення миру на Донбасі та подолання російської агресії є одним з центральних у програмах та публічних заявах кожного, хто претендує на владу.

За даними результатів спільного опитування Центру “Соціальний моніторинг”, “Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка”, компанії «Інфо Сапієнс» та Соціологічної групи «Рейтинг», проведенного у січні 2019 року, на думку більшості опитаних (67%) мир є тим, чого сьогодні найбільше бракує країні.

Питання встановлення миру та повернення окупованих та анексованих територій є одним з головних, що турбують громадян України.  Природно, що кандидати намагаються використати його задля отримання підтримки максимальної кількості виборців або окремих груп власного електорату.

Проблема мирного врегулювання стає заручником поточної політичної ситуації, а рецепти її вирішення - інструментами політичної боротьби, спрямованими не на подолання проблеми, а на її використання задля отримання вигоди на виборах.

Мета цього дослідження - систематизація існуючих програм найрейтинговіших кандидатів. Ці политики репрезентують настрої основних груп у суспільстві та згідно даних соціологічних опитувань набирають більше 5% голосів підтримки виборців у першому турі, що дає їм підстави претендувати на подолання виборчих бар’єрів під час парламентських виборів і вже впливати на ситуацію через парламентську трибуну.

За результатами наведеного вище опитування більше 5% набирає відомий шоумен Володимир Зеленський (21,9%) серед тих, хто визначився з вибором та готовий взяти участь у голосуванні.

Кандидата від партії “Батьківщина” Юлію Тимошенко підтримують 19,2% таких опитаних. Діючого Президента України Петра Порошенка – 14,8%, самовисуванця, що користується підтримкою партії “За життя!” Юрія Бойка – 10,4%, представника партії “Громадянська Позиція” Анатолія Гриценка – 8,4%, кандидата від “Радикальної партії” Олега Ляшка – 6,5%.

В дослідженні програми кандидатів розподілені за критеріями підтримки або непідтримки Мінських домовленостей, запропонованих шляхів відбудови та реінтеграції непідконтрольних територій до складу України, форматів міжнародних перемовин для розв’язання протиріч, які сьогодні існують в українському суспільстві.  

Підтримка Мінського процесу

З усіх рейтингових кандидатів чітку підтримку Мінського процесу демонструють Петро Порошенко та Юрій Бойко, але обидва мають дещо різні погляди на його реалізацію.

Передвиборча програма Юрія Бойка має назву “План мирного розвитку для України”. Тема встановлення миру є центральною в документі. Ця програма не має прямих посилань на Мінські домовленості, проте включає в себе відсилки до виконання всіх міжнародних зобов’язань України, відповідно і зобов’язань щодо шляхів мирного врегулювання конфлікту.

Програма містить пропозицію прямих переговорів з усіма сторонами конфлікту (до них Бойко відносить Україну, Росію та представників самопроголошених органів влади на Донбасі), гарантії  безпеки для місцевого населення, створення автономного регіону Донбас з парламентом, урядом й іншими органами, що забезпечують життєдіяльність регіону. Кандидат трактує практичний шлях реалізації Мінських домовленостей у вигляді широкої автономії.

В програмі Петра Порошенка також немає прямого згадування Мінських домовленостей, але є намір повернути території політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції у світі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу.

Наразі ця єдність та санкції грунтуються навколо Мінських домовленостей та ідеї введення міжнародної миротворчої місії ООН та тимчасової адміністрації обговорюються представниками центральної влади як один із шляхів їхньої реалізації. Міжнародні партнери України неодноразово наголошували на необхідності продовження дії закону “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”, прийнятого за ініціативою президента України.

Цей закон не містить положень, які б вказували на автономний статус окремих районів Донбасу у складі України, але в ньому є норми, що зобов'язують органи центральної влади погоджувати призначення в органи прокуратури та суди та дозволяють місцевим органам влади створювати органи охорони правопорядку у вигляді так званої народної міліції. Все це ознаки особливого статусу цих районів у складі України. За задумом президента дія такого де-факто особливого статусу буде обмежена згодом - коли непідконтрольні території повернуться до складу України на рівних з іншими регіонами правах.

Мінські перемовини та повернення до Будапештського меморандуму

Найрейтинговіші кандидати Юлія Тимошенко та Володимир Зеленський пропонують звернутися до учасників Будапештського меморандуму для активізації мирного процесу. Мінські домовленості - результат політики діючої влади, вони досить контроверсійно сприймаються в українському суспільстві, як такі, що не забезпечили швидкого відновлення миру.  Таким чином, опозиція відділяє себе від влади в тому числі і за допомогою критики результатів її міжнародної політики.

Якщо Юлія Тимошенко виступає з пропозицією альтернативи Мінську, то Володимир Зеленський в своїй програмі його не згадує.

Тимошенко обіцяє домогтися організації переговорного процесу та відновлення миру відповідно до Будапештського Меморандуму. Окуповані території пропонують повернути військово-дипломатичним шляхом. При цьому заяв про вихід з Мінського формату Тимошенко не робила.

Програма Зеленського містить положення про необхідність встановлення миру та про необхідність поставити перед гарантами Будапештського меморандуму і партнерами з Європейського союзу питання “підтримки України у прагненні завершити війну, повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки”.

Будапештський меморандум, укладений після того, як Україна зголосилася відмовитися від ядерної зброї,  передбачає консультації з підписантами у разі, якщо Україна зазнає агресії із використанням ядерної зброї, або їй будуть погрожувати використанням цієї зброї. Також меморандум передбачає винесення проблеми агресії проти України на розгляд Ради Безпеки ООН. Він не містить жодних прямих зобов'язань щодо направлення військового контингенту, зброї, або фінансової підтримки України.

Міжнародна допомога Україні може трактуватися як перевиконання цього меморандуму. Ніхто не зобов'язує її надавати, але її активно надають не тільки країни підписанти Будапештського меморандуму. Підтримка України з боку світового співтовариства вже далеко виходить за рамки цього меморандуму.

Вихід з Мінського процесу

Представники деяких партій пропонують відмовитися від Мінських домовленостей та від Будапештського меморандуму, якщо він не буде виконаний. Зокрема, Олег Ляшко від Радикальної партії пропонує відновити статус ядерної держави та укласти пряму військову угоду з США.

Реальне намагання відновити ядерний статус неодмінно призведе до конфліктів України з іншими країнами та насамперед із союзниками по коаліції зі стримування Росії.  Україна вже з 2014 року знаходиться в процесі надання статусу основного союзника США поза НАТО.

Програма кандидата Анатолія Гриценка від “Громадянської позиції” не містить згадувань або відкидань Мінських домовленостей, проте кандидат зауважує, що “окуповані території” будуть повернуті без “особливих статусів” “дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно із зарубіжними партнерами”. Відмова від особливої форми місцевого самоврядування для окремих районів Донбасу напряму відкидає один з пунктів Мінського протоколу, де згадується Закон України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», а також про майбутній режим в цих районах на підставі зазначеного закону”.

Висновок

Програми більшості кандидатів не містять загальної  деталізації щодо мирного врегулювання. Програми кандидатів, які позиціонують себе як “демократичні” та “прозахідні”, подекуди  містять положення, що суперечать засадам Мінського процесу та навіть відкидають його.

Натомість кандидати, які позиціонують себе як “проросійські”,  зробили питання розв’язання конфлікту на базі Мінських домовленостей центральною темою своїх виборчих програм. В умовах стурбованності суспільства через військову агресію плани таких політиків з деескалації конфлікту знаходять прихильників. Драйвером мирного процесу стає не влада та “прозахідні” сили, а позасистемні кандидати та скептично налаштовані щодо ідеї європейської інтеграції політики.

Сама ідея євроінтеграції протиставляється ідеї мирного врегулювання та загалом посилює позиції євроскептиків в Україні.

Задля запобігання подальшій ерозії процесу мирного врегулювання як такого, що є частиною публічної сфери та з метою подолання протиріч, які виникають між різними політичними акторами, рекомендуємо:

  • Штабам кандидатів в президенти:

а) розпочати пошук шляхів для досягнення політичного компромісу через політичний діалог;

б) всі кандидати в президенти можуть стати драйверами імплементації Мінських домовленостей та презентувати власні реалістичні плани по реалізації домовленостей;

в) представники “прозахідних” сил мають посилити роботу серед населення східних та південних регіонів України щодо просування власних планів по мирному врегулюванню на базі Мінських домовленостей;

г) припинити використовувати тему Мінських домовленостей задля дискредитації мирного процесу.

  • Міністерству інформаційної політики України: розробити програму інформування громадян щодо загальних та окремих положень Мінських угод та шляхів їхньої реалізації;
  • Адміністрації Президента України та Кабінету міністрів України: розпочати широкі громадські слухання та фахові дискусії щодо шляхів повернення непідконтрольних територій;
  • Комерційним засобам масової інформації та громадським організаціям: впроваджувати нові форми взаємодії політичних акторів задля подолання протиріч (партій, організацій, рухів), тобто сприяти досягненню політичного компромісу за допомогою політичного діалогу.

0